Відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції, що набрала чинності 16.01.2020  – відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор  проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Тобто подається заява про державну реєстрацію припинення речових прав.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Підсумовуючи вищенаведене, необхідно зробити висновок, що рішення суд про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав, без зазначення припинення таких прав, яке винесено після 16.01.2020 не можливо буде виконати.

Рішення суду постановленні до 16.01.2020 підлягають виконання по старій процедурі, через проведення державної реєстрації скасування прав (відповідно до ч.3 перехідних положень ЗУ №340-ІХ від 05.12.2019.